Історія кафедри

Історія кафедри

60-і і 70-і роки 20 сторіччя стали роками бурхливого розвитку промисловості на Вінниччині, в результаті чого у 1975 році в області нараховувалося вже близько 90 великих підприємств. Тоді на порядку денному гостро постало питання автоматизації управління такими підприємствами зокрема і народним господарством в цілому. Це зумовило необхідність підготовки фахівців з автоматизованих систем управління. Для вирішення цієї проблеми в 1977 р. у Вінницькому політехнічному інституті (ВПІ) на факультеті автоматики і обчислювальної техніки (ФАВТ) була створена кафедра „Автоматизовані системи управління” під керівництвом тодішнього ректора інституту д.т.н., професора Кузьміна І.В. 
Кафедрі АСУ необхідно було вирішити непрості задачі становлення, головними з яких були:

  • створення колективу кафедри, здатного вирішити поставлені перед кафедрою завдання;
  • постановка навчального процесу і створення лабораторної бази;
  • створення матеріальної бази;
  • встановлення зв'язків з промисловими підприємствами і організаціями;
  • організація науково-дослідних робіт і створення наукової бази;
  • створення системи підготовки і перепідготовки кадрів вищої кваліфікації, створення аспірантури, докторантури, спеціалізованих учених рад;
  • встановлення зв'язків з школами, технікумами і училищами, організація Малої академії наук і співпраця з ними для ефективної профорієнтації з метою залучення підготовлених абітурієнтів до вступу в інститут і підвищення їх освітнього рівня ще до вступу;
  • встановлення зв'язків з вітчизняними та зарубіжними вищими навчальними закладами для обміну передовими освітніми технологіями ;
  • організація видавничої роботи для видання навчальних посібників і наукових збірок, встановлення зв'язку з союзними і республіканськими видавництвами.

Історію розвитку кафедри можна прослідкувати як історію виконання поставлених задач її завідувачами та членами колективу кафедри. 
Першим завідувачем кафедри АСУ став у 1977 році Заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії УРСР, доктор технічних наук, професор Іван Васильович Кузьмін, який був направлений у 1976 році Міністерством освіти України ректором ВПІ з м. Харкова, де він займав посаду проректора з наукової роботи Харківського інституту радіоелектроніки.



Перший завідувач кафедри АСУ (1977-1992 рр.) - 
д.т.н., професор Кузьмін І.В.

І. В. Кузьмін народився 3 лютого 1924 року в селі Угуй, Усть-Тарського району, Новосибірської області, в сім’ї робітника. В 1956 р. закінчив Військово-Повітряну Інженерну Академію ім. М.Є. Жу­ковського за спеціальністю "Радіоінженер з авіаційного обладнання". В 1959 році закінчив ад’юнктуру цієї академії і захистив кандидатську дисертацію на тему “Статистичний синтез РЛС дальнього виявлення і наведення”. З 1959 року працює старшим викладачем ХВАІУ. З 1961 року працює старшим науковим співробітником ХВКІУ ім. Крилова і науковим консультантом КБ С.П. Корольова з автоматизації стартів ракет. У 1964 році захистив докторську дисертацію, присвячену синтезу автоматизованих оптимальних стартів підготовки і пуску ракет. З 1965 по 1976 рік працював завідуючим кафедри “Системотехніка” і проректором з наукової роботи в Харківському інституті радіоелектроніки і за сумісництвом начальником кафедри в ХВКІУ ім. Н.І. Крилова. Ним опубліковано 3 підручники, більше 10 навчальних посібників, більше 10 монографій, близько 300 наукових статей і доповідей, більше 40 методичних розробок, отримано близько 100 авторських свідоцтв на винаходи і 3 патенти. Під керівництвом Кузьміна І.В. виконано більше 50 науково-дослідних робіт, а саме: дослідження зміни вихідних координат (частота і форма) залежно від розкиду первинних параметрів мультивібратора; розроблення конструкцій антен станцій радіолокаційного спостереження і наведення; розроблення генератора шуму і сигналів для фізичного моделювання процесів роботи РЛС спостереження і наведення; розроблення обчислювальної машини для фізико-математичного моделювання процесів автоматичної обробки інформації під час огляді РЛС простору при масованому нальоту авіації; на ЕОМ здійснено моделювання процесів роботи часової селекції сигналів і селекції по рівню, а також логічної обробки і комбінації всіх способів обробки з метою оцінки ефективності роботи способів під час виділення пакету сигналів з шуму, оцінки помилок першого і другого роду, точності оцінки розміру цілі, азимута, висоти і дальності. Розроблені основи теорії оцінки ефективності великих систем з використанням виведеного їм узагальненого функціонально-статичного критерію, синтезовані оптимальні структури систем дистанційного керування ракетними комплексами (СДУК), систем підготовки і пуску ракет Н-1, Р-73 і Р-98, системи обробки інформації, що отримується з супутників «МЕТЕОР», розроблені принципи сумісного проектування систем стабілізації і систем підготовки і пуску ракет. Керував НДР і ДКР з створення багаторівневої системи прийняття рішень під час управління множиною космічних апаратів, лазерної системи виявлення і супроводу супутників, системи автоматичної реєстрації координат підводного човна в підводному русі, автоматизованої системи управління і життєзабезпечення дельфінів, автоматизованої системи управління. Ефект від впровадження результатів дослідженнь професора І.В. Кузьміна склав сотні мільйонів крб.
І. В. Кузьмін обов’язки завідувача кафедри АСУ виконував аж до 1992 р. 
Поряд з багатогранною і плодотворною діяльністю з розбудови Вінницького політехнічного інституту і виведення його на рівень університету (за період перебування ректором було побудовано 7 учбових корпусів, 5 гуртожитків, 5 житлових будинків, спеціальне конструкторсько-технологічне бюро “Модуль”, спортивно-оздоровчий табір, профілакторій, їдальню, реконструйовано стадіон) І.В. Кузьмін велику увагу увагу приділяв становленню і розвитку всіх напрямів діяльності кафедри АСУ. Він був ініціатором і керівником побудови нового навчального корпусу кафедри АСУ, а також наукових лабораторій і конструкторських організацій; засновником і Президентом Вінницької Малої академії наук для школярів; засновником і головою двох спеціалізованих вчених рад з захисту кандидатських і докторських дисертацій, які працювали при кафедрі АСУ та підготовував на кафедрі більше 10 докторів і 30 кандидатів наук. У науково-методичному плані ним були сформульовані принципи проблемного навчання, застосування технічних засобів і приватних методик, ділових ігор і самостійної роботи, лекторської майстерності і участі студентів в НДР.
Першими співробітниками кафедри, крім Кузьміна І.В., у 1977 році стали: доценти кафедри обчислювальної техніки, кандидати технічних наук Данилюк Юрій Степанович, Дель Віктор Данилович; асистенти цієї ж кафедри Яковенко Антоніна Іларіонівна, Биков Микола Максимович, Ільницький Микола Петрович, Кулаков (Кутузов) Петро Феодосійович; доценти кафедри автоматики і вимірювальної техніки, кандидати технічних наук Харитоненко Юрій Павлович, Кошек Леонід Миколайович, Шарейко Лев Олександрович; асистент цієї ж кафедри Марущак Валерій Юрійович, інженери Решетник Алла Петрівна, Шепетко Лариса Анатоліївна; випускники ФАВТ 1977 року Москвіна Світлана Михайлівна, Юхимчук Сергій Васильович та Дубіненко Світлана Борисівна в якості співробітників науково-дослідної частини. До складу кафедри також були прийняті Лохманюк Маргарита Василівна – секретарем кафедри, та полковник у відставці Зубков Олексій Федорович - завідувачем лабораторіями. 
Данилюк Юрій Степанович в 1954 р. поступив у Київський політехнічний інститут, а з 1959 по 1960 рр. закінчував навчання у Марійському політехнічному інституті (м. Йошкар–Ола) за спеціальністю „Механізація лісорозробок”. Під час роботи викладачем у даному інституті отримав шляхом заочного навчання в 1965 році другу кваліфікацію „Інженер- радіоконструктор”. В 1968 році поступив в аспірантуру при Ленінградському електротехнічному інституті, де в 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему розпізнавання штрихових кодів. З перших днів роботи на кафедрі АСУ активно включився в організацію навчально-методичної та наукової роботи. З метою пошуку талановитої молоді організував науковий гурток з проблем штучного інтелекту, в якому з задоволенням займалися студенти факультету автоматики і обчислювальної техніки. Організував лабораторію штучного інтелекту, в якій над науковими задачами з проблем розпізнавання зображень та слухових образів працювали на той час асистенти Яковенко А.І., Ільницький М.П., Биков М.М., пошукач Грига Б.С., аспіранти Гороховський О.І., Шепетко А.Ф., Клименко Ю.М. Названі аспіранти під науковим керівництвом Данилюка Ю.С. в 1987 - 1988 рр. захистили кандидатські дисертації, а Гороховський Олександр Іванович на сьогодні працює доцентом кафедри обчислювальної техніки ВНТУ. Данилюк Ю.С. був науковим керівником декількох наукових госпдоговірних тем загальним кошторисом в 1,5 млн. крб. За рахунок відрахувань з цих тем закупив 11 сучасних на той період мікропроцесорних лабораторних стендів „Электроника-580”, які використовувались на лабораторних роботах з дисципліни „Обчислювальні машини і системи”. Опублікував близько 80 наукових праць, з них 8 авторських свідоцтв на винаходи. Працюючи доцентом кафедри, Юрій Степанович зарекомендував себе високваліфікованим викладачем і досвідченим методистом. Навчав основам алгоритмізації і програмування співробітників і викладачів інституту на факультативних курсах при кафедрі АСУ, читав дисципліни „Обчислювальні машини і системи”, „ОТІЕР”, „Алгоритмічні мови та програмування”, „Основи науково-дослідної роботи”. Випустив 14 методичних посібників і вказівок до вивчення даних дисциплін. Данилюк Ю.С. активно займався громадською діяльністю: в 1978 -1981 рр. був секретарем парткому ВПІ, проводив лекції в товаристві „Знання”, вів заняття для школярів в Малій Академії наук. Працював на кафедрі АСУ до 1987 р., після чого був переведений на посаду професора кафедри обчислювальної техніки. В 1994 р. вийшов на пенсію і перейшов на роботу в Вінницький аграрний університет, де його плідну працю перервала передчасна смерть. 
Дель Віктор Данилович пропрацював на кафедрі з моменту її заснування в 1977 році аж до 1991 року, коли він виїхав на постійне місце проживання в Німеччину (свою корінну батьківщину). Отримав вищу освіту в Томському політехнічному інституті за спеціальністю „Автоматика і телемеханіка”. Працював спочатку викладачем цього інституту, в 1970 році закінчив аспірантуру і захистив кандидатську дисертацію на тему „Разработка алгоритмов решения на ЦВМ инженерных задач с использованием массивов экспериментальных данных”. В цьому ж році перейшов на роботу до ВПІ, де з 1970 по 1977 роки в різний час працював старшим викладачем і доцентом кафедр вищої математики, електронних приладів та обчислювальної техніки. На кафедрі АСУ зарекомендував себе висококваліфікованим спеціалістом в сфері методів програмування інженерних задач для їх розв’язання на ЦОМ. Був першоджерелом розповсюдження комп’ютерної грамотності у Вінницькому політехнічному інституті, став ініціатором створення курсів з програмування для співробітників і викладачів, які потім стали викладати дисципліни з програмування на своїх факультетах. Надавав кваліфіковані консультації з використання ЕОМ в рішенні наукових задач багатьом здобувачам кандидатсього і докторського ступеня. Був відповідальним керівником розділів багатьох госпдоговірних тем, пов’язаних з математичним описом досліджуваних об’єктів та програмуванням методів обробки даних. Опублікував більше 40 наукових праць. На викладацькій роботі читав дисципліни „Програмування”, „Обчислювальна техніка в інженерних та економічних розрахунках”, „Алгоритмічні мови та програмування”, „Обчислювальні методи та використання ЕОМ”. Розробив 10 навчально-методичних посібників з названих дисциплін. Приймав активну участь у громадському житті факультету і інституту. Був куратором студентських груп, капітаном збірної команди факультету з шахмат, головою житлової комісії профспілкового комітету ВПІ. 
Харитоненко Юрій Павлович отримав вищу освіту в Томському політехнічному інституті, який закінчив у 1965 році за спеціальністю „Електрообладнання літаючих апаратів”. Працював науковим співробітником науково-дослідного інституту ядерних досліджень при ТПІ. В 1970 році захистив кандидатську дисертацію на тему „Исследование вывода и транспортировки пучка на циклотроне Р-7”. В 1974 році перейшов на роботу до ВПІ доцентом кафедри автоматики та вимірювальної техніки. З 1977 року по 1981 рік працював на посаді доцента кафедри АСУ і був першим замісником завідувача кафедрою. Доклав багато зусиль для забезпечення дисциплін з теорії автоматичного управління навчально-методичною та матеріальною базою. Випустив 3 навчально-методичних посібники. Читав дисципліни «ТАУ», «Адаптивні системи управління» для студентів факультету автоматики та обчислювальної техніки. Сфера наукових інтересів – розробка пристроїв управління ядерними частинками та методів підвищення якості роботи електрообладнання. В даному напрямку опублікував 33 наукових праці, з них 7 авторських свідоцтв на винаходи. Активно працював з молоддю над розв’язанням наукових задач, залучав студентів старших курсів до винахідницької роботи. З великим сумом і жалем колектив кафедри провів його у останню путь у 1981 році після передчасної смерті.
Шарейко Лев Олександрович працював на кафедрі АСУ на посаді доцента з 1977 по 1986 рр., а з 1987 по 1999 рр. - на посаді професора. Вищу освіту отримав у Ленінградській військово-інженерній академії ім. А.Ф. Можайського в 1963 році зі спеціальності «Радіотехнічне обладнання спеціальних систем». В 1970 році захистив кандидатську дисертацію. В 1983-1985 рр. перебував у докторантурі кафедри, де підготував докторську дисертацію, яку захистив у 1987 році. Читав дисципліни «Теоретичні основи кібернетики», «Великі системи автоматичного управління», «Постановка наукового експерименту». Доклав багато зусиль для забезпечення цих дисциплін методичним забезпеченням, випустив 9 навчально-методичних посібників для лекційних, лабораторних та практичних занять і курсового проектування. Виконував великий обсяг накових робіт у напрямку «Дослідження та оптимізація структур мереж передачі даних по каналах колективного користування». Тільки економічний ефект від впровадження даних робіт становив 1,5 млн. крб. Проводив велику роботу по налагодженню наукових зв’язків кафедри з науковими закладами країни, тісно співпрацював з Інститутом проблем передачі інформації (м. Москва) в області створення ефективних мереж передачі інформації. Організовував на кафедрі міжнародні науково-технічні конференції з прблем передачі інформації. Опублікував близько 150 наукових праць, в тому числі 1 монографію, підготував 4 кандидати технічних наук. 
Кошек Леонід Миколайович отримав вищу освіту в Новоисибірському електротехнічному інституті в 1966 році за спеціальністю „Електронні обчислювальні машини” . В 1972 році захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності „Інформаційно-вимірювальні системи”. В цьому ж році перейшов на роботу у ВПІ на посаду доцента кафедри автоматики і вимірювальної техніки, де керував також науково-дослідною лабораторією. На кафедрі АСУ працював з початку її утворення аж до 1991 року до переходу в бізнесструктури на посаді доцента, а потім завідувачем науково-дослідної лабораторії обчислювальних систем і багатомашинних комплексів. В 1993 році виїхав в США, де працював завідуючим одного із відділів фірми “Microsoft”. В період роботи на кафедрі постійно велику увагу приділяв розвитку наукової діяльності кафедри, паралельно з педагогічною роботою керував великим науково-дослідним колективом по виконанню госпдоговірних наукових робіт. Науковий напрямок робіт – оптимізація життєвого циклу технічних пристроїв і систем, побудова ефективних обчислювальних систем і комплексів. Опублікував в даному напрямку більше 60 робіт, з них 4 авторських свідоцтва на винаходи. Був організатором Всесоюзних науково-технічних конференцій з оптимізації технічних систем, які періодично проводились на базі кафедри, в роботі яких неодноразово приймав участь всесвітньо відомий вчений Глушков Віктор Михайлович. Користувався авторитетом висококваліфікованого фахівця в царині системного програмування обчислювальної техніки, працював з талановитою молоддю, надавав методичну допомогу молодим науковцям кафедри. Підготував 4 кандидати технічних наук. За рахунок коштів госпдоговірних тем обладнав один обчислювальний клас на базі ЕОМ „Электроника-001” та одну навчальну лабораторію багатомашинних комплексів і систем з інформаційним табло на газорозрядних панелях на базі обчислювального комплексу „Кулон”. На викладацькій роботі читав дисципліни „Системне програмування”, „Алгоритмічні мови і програмування”, „Багатомашинні комплекси і системи”, підготував 8 навчально-методичних посібників для вивчення даних дисциплін. Проводив велику організаційну роботу по захисту кандидатських і докторських дисертацій на посаді вченого секретаря спеціалізованої ради з спеціальності 05.11.16. Надійним помічником йому у цій роботі був його аспірант Колодний Володимир Володимирович, який готував багато нормативних матеріалів для здобувачів з підготовки і оформлення дисертаційних робіт до захисту. Колодний В.В. у 1989 році захистсив під керівництвом Кошека Л.М. кандидатську дисертацію і працював на посаді асистента і викладача кафедри до 1993 року, потім перейшов на посаду доцента кафедри інтелектуальних систем. 
Яковенко Антоніна Ілларіонівна в 1972 р. отримала вищу освіту з спеціальності „Електронні прилади” у Київському політехнічному інституті (Вінницький філіал), а в 1980 р. – другу вищу освіту зі спеціальності „Обчислювальні машини” у Північно-Західному заочному інституті (м. Ленінград). Після закінчення три роки працювала інженером-налагоджувачем обчислювальних машин в обчислювальному центрі Вінницького політехнічного інституту, з 1975 року працювала асистентом кафедри обчислювальної техніки, а з 1977 року аж до виходу на пенсію в 2005 році – асистентом, викладачем та старшим викладачем кафедри АСУ. Зарекомендувала себе висококваліфікованим викладачем і педагогом, проводила лекційні та практичні заняття з дисциплін „Алгоритмічні мови та програмування”, „Обчислювальні методи та застосування ЕОМ”, „Обчислювальні машини та системи”, „Основи наукових досліджень”, „Об’єктно-орієнтоване програмування”, „Штучний інтелект та розпізнавання образів”, „Інформаціно-управляючі системи та інтернет” та інш. З перших днів виникнення кафедри та на всіх етапах її існування вносила значний вклад в розвиток матеріальної та навчально-методичної бази, є автором близько 15 навчально-методичних посібників та методичних вказівок. З 1999 по 2005 роки вела комп’ютерні курси в ІнАЕКСУ з основ програмування та використання прикладних пакетів програм, на яких навчалися ті школярі, що хотіли вступати до ВНТУ на спеціальності вказаного інституту. Займалася науковою роботою в напрямку розробки систем розпізнавання зорових образів, опублікувала близько 20 наукових робіт з даної тематики. Приймала активну участь у громадському житті кафедри, факультету та університету, захищала честь університету в змаганнях з настільного тенісу серед викладачів ВУЗів .
Биков Микола Максимович закінчив Київський політехнічний інститут (Вінницький філіал) в 1972 р. за спеціальністю „Радіотехніка”. В 1976 р. був запрошений на викладацьку роботу на посаду асистента кафедри обчислювальної техніки ВПІ. В 1977 р. наказом ректора був переведений на посаду асистента новоутвореної кафедри АСУ і працював на цій посаді до 1985 р. В 1985 р. без навчання в аспірантурі захистив кандидатську дисертацію на тему „Методы и средства измерения и преобразования информации в системах машинного распознавания речи” зі спеціальності 05.11.16 „Інформаційно-вимірювальні системи”. З 1985 по 1996 рр. – доцент кафедри КСУ, а з 1996 р. по теперішній час працює професором кафедри КСУ. В перші роки становлення кафедри доклав багато зусиль для формування її навчально-методичної та матеріальної бази. Тільки за перші 3 роки цього періоду випустив 6 методичних посібників для лабораторних та практичних занять з основ алгоритмізації та програмування, брав безпосередню участь у введенні в дію навчального корпусу, навчальних та науково-дослідних лабораторій кафедри. Перебуваючи на посаді замісника завідувача кафедри АСУ з 1987 по 1999 роки, доклав багато зусиль до придбання засобів обчислювальної техніки та іншого лабораторного обладнання за кошти госпдоговірних тем, що виконувались науково-дослідними групами кафедри, двічі за вказаний період підготовував і організовував атестацію кафедри комісією Міносвіти. Був відповідальним виконавцем та науковим керівником 10 госпдоговірних та держбюджетних тем загальним кошторисом близько 3 млн. крб. За кошти відрахувань з цих тем та спонсорів силами співробітників науково-дослідної групи, керованої Биковим М.М., в 1991-1992 рр. була розбудована та обладнана лабораторними стендами і вимірювальною апаратурою лабораторія „Обчислювальних машин та систем”, яка на сьогодні за рахунок доукомлектування сучасними мікропроцесорними пристроями та комп’ютерами перетворена в лабораторію „Цифрових автоматів та мікропроцесорних систем”. На викладацькій роботі читав дисципліни: „Обчислювальна техніка в інженерних та економічних розрахунках” (ОТІЕР) для студентів всіх спеціальностей денного, вечірнього та заочного відділень; „Алгоритмічні мови та програмування ЕОМ”, „Електронні пристрої автоматики”, „Обчислювальні машини та інформаційні системи”, „Інтегральна схемотехніка”, „Основи мікропроцесорної техніки”, „Основи науково-дослідної роботи”, „Штучний інтелект та розпізнавання образів”. На сьогодні читає такі дисципліни: „Мікропроцесорні засоби систем управління”, „Основи теорії цифрових автоматів”, „Інтелектуальні засоби систем автоматики та управління”, „Цифрові системи”, „Інтелектуальні системи прийняття рішень” для студентів факультету автоматики; проводить заняття з магістрами та аспірантами. Є автором 6 навчальних посібників та більше 30 методичних розробок. В 1991 році допоміг організувати і забезпечити методичним та комп’ютерним обладнанням навчання з робітничої професії „Оператор комп’ютерного набору” при Гущинецькому ВПУ №32, і за період з 1991 по 1997 роки випустити біля 250 операторів ЕОМ для організацій Вінницької та інших областей України. Багато випускників цієї спеціальності вступили до ВНТУ і навчались на факультеті автоматики. Сфера наукових інтересів - теорія, методи, моделі, алгоритми та пристрої ефективної обробки інформації в інформаційно-вимірювальних та інтелектуальних системах. Автор теорії потенціальних кодів та методів оцінки ефективності інтелектуальних систем. В даному напрямку опублікував близько 140 наукових праць, в тому числі 1 монографію, 3 авторських свідоцтва, 6 патентів на винаходи. Підготував 3 кандидати техічних наук, ще у двох був науковим консультантом. Академік Міжнародної академі наук Прикладної Радіоелектроніки. 
Ільницький Микола Петрович закінчив Київський політехнічний інститут (Вінницький філіал) в 1972 р. за спеціальністю „Радіотехніка”. В 1973-1976 рр. працював науковим співробітником, а потім асистентом кафедри обчислювальної техніки ВПІ, а в 1977 р. наказом ректора був переведений на посаду асистента кафедри АСУ і працював на цій посаді до 1980 р. Викладав для студентів дисципліни „ОТІЕР”, „Алгоритмічні мови та програмування ЕОМ”, „Програмування”, „Обчислювальні машини та інформаційні системи” , а також проводив заняття з програмування на курсах підвищення комп’ютерної грамотності для викладачів і співробітників ВПІ. В даний період зарекомендував себе прекрасним методистом, випустив біля 8 навчально-методичних розробок. Приймав безпосередню участь у введенні в дію корпусу і лабораторій кафедри, проводив трудове виховання студентів факультету в будівельних загонах, виїзжаючи в літній період командиром будівельного загону на будови Вінницької області. З 1980 р. по 1992 роки працював на кафедрі АСУ молодшим, а потім старшим науковим співробітником, був відповідальним виконавцем багатьох госпдоговірних наукових робіт. На цій роботі проявив високу інженерну кваліфікацію, з успіхом використовува її для практичного впровадження наукових розробок. В 1993 році перейшов на кафедру обчислювальної техніки, де працював старшим науковим співробітником НДЧ до 1993 року, а з 1994 по 2000 роки працював викладачем в Вінницькому аграрному університеті. З 2000 року по теперішній час працює доцентом кафедри інформатики в університеті “Україна”. Є автором 20 наукових праць, 2 авторських свідоцтв на винаходи, 5 навчальних посібників і підручників. 
Москвіна Світлана Михайлівна була розподілена на кафедру АСУ в 1977 року за напраленням Міносвіти як випускник факультету автоматики і обчислювальної техніки ВПІ. Працювала інженером, молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником НДЧ кафедри АСУ. В 1985 році захистила кандидатську дисертацію зі спеціальності „Інформаційно-вимірювальні системи”. З 1986 року перейшла на викладацьку роботу. З 1989 року і по теперішній час працює на посаді доцента кафедри АСУ. На викладацькій роботі читає дисципліни „Алгоритмічні мови та програмування”, „Комп’ютерні методи дослідження та аналіз даних”, „Програмне забезпечення систем управління”, „Програмні засоби систем управління”, „Системи управління базами даних”, „Об’єктно – орієнтоване програмування”.  Велику увагу приділяє навчальній роботі зі студентами, багато часу виділяє на консультації, випустила більше 10 навчально-методичних посібників. Плідно займається науковою роботою в напрямку „Моделювання жорстких систем”. Автор понад 70 наукових праць, підготувала 1 кандидата технічних наук. На посаді заступника директора Інституту і магістратури ВНТУ проводить велику організаційну роботу з підготовки фахівців вищої кваліфікації.
Кутузов Петро Феодосійович закінчив вечірній факультет КПІ (Вінницький філіал) в 1971 році за спеціальністю „Радіотехніка” і працював у Вінницькому центральному конструкторському бюро інформаційної техніки до 1975 року. В 1975 році перейшов на роботу у ВПІ асистентом кафедри обчислювальної техніки, а в 1977 році був переведений на посаду асистента кафедри АСУ. В 1978-1980 рр. навчався в аспірантурі при кафедрі АСУ, в 1982 році захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності „Інформаційно-вимірювальні системи”. Науковий напрямок роботи „Розробка та дослідження оптико-електронних вузлів обчислювальної та інформаційно-вимірювальної техніки”. Проводив наукові дослідження в лабораторії відеоінформаційних систем при кафедрі АСУ, був одним із її керівників.Опублікував близько 35 наукових праць в даній області, з них 7 авторських свідоцтв на винаходи. На викладацькій роботі читав дисципліни „ОТІЕР”, „Програмуванн”, „Основи наукової творчості”, підготував 6 навчально-методичних посібників. В 1989 році перїхав на постійне місце проживання до США.
Колективом цього складу кафедри менш ніж за три роки була створена необхідна навчально-виробнича база для підготовки інженерів для АСУ на рівні вимог тогочасної науки і техніки. Був побудований корпус кафедри АСУ загальною площею близько 2000 кв. метрів, який був зданий в експлуатацію 1979 р. У корпусі розмістилися 2 лекційних зали на 200 студентів кожен, 6 потокових аудиторій, розрахованих на 50 посадочних місць, декілька наукових лабораторій. Створені також навчальні лабораторії на базі АВМ МН-7, міні ЕОМ СМ-4 і „МЕРА”, НАИРИ-2 і НАИРИ-3-1, МИР-2. На цьому етапі значний вклад у становлення матеріальної бази навчального процесу вніс завідувач лабораторіями Зубков Олексій Федорович – полковник у відставці, ветеран війни, випускник Військово-Повітряної Інженерної Академії ім. М.Є. Жу­ковського (навчався у ній разом з Кузьміним І.В.), який часто власноруч виконував будівельні і монтажні роботи з введення в експлуатацію навчальних лабораторій і аудиторій. Олексій Федорович (нині покійний) працював завідувачем лабораторіями кафедри до 1992 року. Титанічну роботу з ведення діловодства та друкування методичних розробок викладачів кафедри виконувала секретар кафедри Лохманюк Маргарита Василівна, яка для їх вчасного випуску залишалась працювати надурочно, а також була в ті часи душею і організатором суспільного життя колективу кафедри. Працювала на кафедрі АСУ до виходу на пенсію в 1983 році. 
На базі створеної навчально-методичної бази колектив кафедри розгорнув роботу з навчання висококваліфікованих інженерів в галузі автоматики і автоматизованих систем управління та навчання співробітників і студентів всього інституту основам використання апаратних та програмних засобів обчислювальної техніки для розв’язання інженерних та економічних задач. Ці основи викладали на академічних заняттях для студентів та на факультативних курсах з програмування для співробітників інституту такі викладачі, як Данилюк Юрій Степанович, Дель Віктор Данилович, Яковенко Антоніна Іларіонівна, Биков Микола Максимович, Ільницький Микола Петрович, Кулаков (Кутузов) Петро Феодосійович .
Пізніше, в 1980-1984 роках році І.В. Кузьмін підсилив науково-викладацький склад кафедри за рахунок прийняття на роботу ряду фахівців з ВУЗів Харкова та Вінниці. Так, у 1981 році на посади доцентів кафедри були прийняті: з ХІРЕ - к.т.н., доцент Літвінов Михайло Ленідович, к.т.н., доцент Кабаненко Валентин Федорович; з ХАІ – Северілов Віктор Андрійович; з кафедри АІВТ ВПІ – Лисогор Василь Микитович; з кафедри обчислювальної техніки ВПІ – Байда Микола Прокопович. Доценти Літвінов М.Л., Кабаненко В.Ф., Лисогор В.М., Байда М.П., перебуваючи в різні часи в докторантурі при кафедрі АСУ, захистили докторські дисертації і стали професорами кафедри. Також на роботу з виробництва були прийняті висококваліфіковані інженери-спеціалісти Татуревич Ігор Іванович та Шпильовий Валерій Терентійович, які захистили на кафедрі кандидатські дисертації. В 1980 році на роботу інженером кафедри АСУ була прийнята Янчук Любов Миколаївна, яка внесла неоціненний вклад в повсякденну організаційну роботу кафедри з забезпечення всіх видів її діяльності і стала надійним помічником завідуючого кафедри. Янчук Л.Н. працює на кафедрі до сьогодні, на високому рівні проводить заняття з робітничої професії, організовує роботу з дипломниками, магістрами і аспірантами. Такий висококваліфікований склад викладачів і працівників дозволив кафедрі АСУ в той період зайняти провідне місце в інституті за всіма показниками наукової, навчально-методичної і виховної роботи. 
Великий внесок до створення навчальної і наукової лабораторної бази внесли викладачі В.М. Лисогор, Л.М. Кошек, І.М. Мусаєв, М.М. Биков, В.А. Северілов, В.Ф. Кабаненко, завідувач лабораторією О.Ф Зубков і співробітники Янчук Л.М., Л.М. Гернега, В.М. Сидоренко, Л.А. Шепетко, О.С. Черній, В.І. Татарінцев, Я.Ф. Цвігун, С.П. Гришко і ін. 
Наукові лабораторії розмістилися частково в корпусі кафедри АСУ (науковий керівник проф. Кузьмін І.В. і Кошек Л.М., в головному корпусі (науковий керівник Лисогор В.М.), на вул. 600-річчя (наукові керівники проф. Байда Н.П. і доцент Татуревич І.І.). В складі науково-дослідної частини кафедри на той час працювало більше 120 співробітників. Основне навантаження з організації фінансово-економічних питань в НДЧ кафедри несла науковий співробітник кафедри Шалдіна Світлана Іванівна.
Важливим додатком до матеріальної бази кафедри стали підприємства ВЗРТА, ТОВ “Термінал ”, ЦКБІТ, на яких були організовані філії кафедри і проводилися практики студентів і захист дипломних проектів.
У залі №3 поміщалося інформаційне табло системи «Комплектного ігрового моделювання», процесори якої були встановлені в аудиторії 0171: спочатку 2 комплекти Мир-2, потім 10 комплектів Електроніка-60, 10 дисплеїв МС-7401, 10 комплектів – МС 6106-02. Аудиторія 0271 входила до складу цієї системи, в ній були встановлені ЕОМ СМ-14 і Електроніка-79. Цей комплекс використовувався в учбовому процесі в курсах з алгоритмізації, програмування, моделювання і роботи обчислювальних систем, а також в НДР по дослідженню, проектуванню і випробуванню алгоритмів і програм багаторівневих систем ухвалення рішень. Особливу роль в створенні цієї системи зіграли доценти Л.М. Кошек, В.Д. Дель і старший інженер М.В. Маліборський. Комплекс працював в 1979-1990 роках. 
Зал №4 був обладнаний замкнутою телевізійною системою, і використовувався при читанні лекцій і проведенні конференцій. Система працювала в 1979-1992 роках.
Аудиторія 0183 спочатку в 1979-1984 роках була обладнана 2-ма комплексами ЕОМ Наири-3-1, потім в 1984 р. 4-ма комплексами Камак МЕРА-60 і 8-ма дисплеями. Комплекс використовується при алгоритмізації і програмуванню в процесах управління, що реалізовуються АСУ. Особливу роль в створенні і освоєнні комплексу зіграли доцент І.М. Мусаєв і інженери В.Н. Сидоренко, О.С. Черній, Л.А. Шепетко і ін.
Аудиторія 0173 була обладнана під лабораторію «Обчислювальних машин і систем», і використовувалася при вивченні елементів ЕОМ і систем, алгоритмів їх роботи і елементів програмування. Лабораторія була обладнана 15-ма комплексами Електроніка-580, 20-ма макетами по використанню логічних елементів, 6-ма макетами з моделювання систем. Лабораторія була створена доцентом М.М. Биковим, лаборантами Я.Ф. Цвігуном і В.І. Татарінцевим.
Аудиторія 0273 була обладнана для проведення лабораторних робіт по курсу «Теорія автоматичного управління». У 1977-1989 роках в ній було встановлено 15 комплексів АВМ МН-7М, а в 1993 році вони замінені 10-ма АВМ АК-6.
У аудиторії 316 на території кафедри АСУ для сумісного використання був встановлений комплекс «АЦВ-термінал», вживаний для дослідження процесів в автоматизованих системах контролю і управління. По естетичному і методичному рівню учбові лабораторії кафедри АСУ у ВПІ на протязі багатьох років вважалися кращими.
Другим завідувачем кафедри АСУ, яка на той час була перейменована у кафедру комп’ютерних систем управління (КСУ), став у 1992 році Ротштейн Олександр Петрович, який працюва на цій посаді до 1999 року, коли він переїхав на роботу в Ізраїль професором кафедри «Промисловий інженерінг і менеджмент» Єрусалимського політехнічного інституту .



Ротштейн Олександр Петрович , д.т.н., професор, завідувач кафедри АСУ
В 1992-1999 рр.

Ротштейн О.П. закінчив в 1972 р. Горьковський державний університет ім.Н.Л.Лобачевського за спеціальністю “Радіофізика”. В 1979 році захистив кандидатську дисертацію в Ризькому технічному університеті за спеціальністю "Технічна кібернетика і теорія інформації", а в 1989 році став доктором технічних наук, захистивши дисертацію в Московському інституті авіаційного приладобудування. Має великий досвід розробки електронної апаратури, який отримав, працюючи в Вінницькому центральному бюро інформаційної техніки.
В 1993 році Ротштейну О.П. було присвоєно звання професора Вінницького технічного університету по кафедрі АСУ, а в 1998 році він виграв гранд міжнародного фонду "Відродження" за цикл робіт по дослідженнях в галузі новітніх інтелектуальних технологій і став Соросівським професором з прикладної математики. Є членом Нью-Йоркської Академії наук, членом Академії наук суднобудування України. 
Основний науковий напрям робіт Ротштейна О.П. - «Синтез і аналіз складних ерготехнічних систем». В рамках цього напряму вони пов’язані з проблемами теорії надійності людино-машинних систем, надійності алгоритмів, ідентифікації нелінійних залежностей, експертних систем прогнозування і діагностики, ухвалення рішень в умовах невизначеності. Роботами в цьому напрямку О.П. Ротштейн вніс свіжу течію в наукову роботу як на кафедрі, так і університеті. Вони пов’язані з застосуванням в наукових дослідженнях і навчальному процесі методів софткомп’ютинга, що грунтуються на методах штучного інтелекту, до яких відносяться fuzzy- моделювання, нейронні мережі, генетичні алгоритми. До цих робіт долучилися молоді вчені Штовба Сергій Дмитрович, Кательніков Денис Павлович, Ракитянська Анна Борисівна, які під керівництвом професора Ротштейна захистили кандидатські дисертації. Взагалі в рамках цього напрямку було виконано більше 10 дисертацій та опубліковано 8 монографій і більше 100 наукових праць, в т.ч. в міжнародних журналах «Автоматика і телемеханіка», «Автоматика», «Автоматика і обчислювальна техніка», «Теорія і системи управління», «Вісті РАН», а також в англійських виданнях CRC-Press, Springer і інших. Розробив теорії формалізованого проектування людино-машинних систем та надійності людино-машинних систем при нечітких вихідних даних. Створив пакет програм FUZZY Expert, використовуваних при розробці експертних систем на нечіткій логіці. Опублікував близько 150 наукових праць, у тому числі: 4 монографії, 5 навчально-методичних посібників, понад 40 статей, 4 авторські свідоцтва на винаходи. Близько 20 робіт видано за кордоном. 
Виконав понад 20 науково-дослідних робіт, пов'язаних з розробкою: 
· методів застосування інтелектуальних технологій для рішення практичних завдань; 
· систем підтримки прийняття рішень при нечіткій інформації; 
· програмно-технічного комплексу для ергономічного дослідження систем відображення інформації; 
· САПР технологічних процесів виробництва обчислювальної техніки; 
· систем керування якості.
В період керування кафедрою Ротштейном О.П. були прийняті на роботу в 1992 році завідувачем лабораторіями Гоцман Сергій Олексійович, інженером кафедри Гришко Сергій Павлович, в 1993 році Штовба Сергій Дмитрович, спочатку інженером, а потім аспірантом. 
Штовба Сергій Дмитрович закінчив ВПІ в 1993 році за спеціальністю „інженер-електронік-конструктор-технолог”, і в цьому ж році був прийнятий на роботу в НДЧ інженером кафедри. В 1993-96 роках навчався в аспірантурі при кафедрі, в 1997 році захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності "Математичне моделювання в наукових дослідженнях". З 1997 року працював старшим викладачем , з 2002 року –доцентом, а з 2007 року – професором кафедри АСУ. Головний напрямок наукової роботи - „Застосування інтелектуальних технологій (нечіткої логіки,  генетичних і мурашиних алгоритмів) для розв’язання прикладних задач”, які відносяться до таких областей, як оцінка і забезпечення надійності людино-машинних систем; управління якістю; технічна і медична діагностика; експертні системи; системи підтримки прийняття рішень; інтелектуальна обробка даних і екстракція знань. Є автором більше ніж 100 наукових праць в даній області, з них 15 опубліковано в зарубіжних журналах. Лауреат стипендії Кабінету міністрів України для молодих вчених. Веде розділ “Fuzzy Logic Toolbox” на сайті matlab.exponenta.ru. На викладацькій роботі читає дисципліни «Дискретна математика», «Методи оптимізації», «Інтелектуальні технології», опублікував 6 навчально-методичних посібників, 1 підручник „Проектирование нечетких систем средствами МАТЛАБ”, видав на сайтіmatlab.exponenta.ru підручник „Начала работы с МАТЛАБ”.

Третім завідувачем кафедри кафедри КСУ у 1999 році став Дубовой Володимир Михайлович, який очолює її по сьогоднішній день.


Дубовой Володимир Михайлович , д.т.н., професор,
завідувач кафедри КСУ з 1999 року

Дубовой В.М. в 1978 році закінчив Вінницький політехнічний інститут за спеціальністю „Автоматика і телемеханіка”, і був розподілений на роботу на кафедру автоматики і вимірювальної техніки цього ж інституту. Спочатку працював інженером НДЧ кафедри, а потім асистентом, викладачем, старшим викладачем. В 1984 році захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності “Прилади і методи контролю речовин, матеріалів і виробів” і був переведений на посаду доцента кафедри АІВТ. В 1997 році захистив докторську дисертацію зі спеціальності “Математичне моделювання і обчислювальні методи”. В 1999 році був обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри КСУ, де в 2001 році йому було присвоєне звання професора. Головний напрямок наукових робіт професора Дубового В.М.:„Моделювання та дослідження систем в умовах невизначеності”. За результатами досліджень в даному напрямку опубліковано понад 150 наукових праць, з них 3 многорафії, 6 авторських свідоцтв та 4 патенти на винаходи. Головні праці присвячені теорії інформації та її застосуванню для дослідження розподілених інформаційно-вимірювальних систем. Пдготував 7 кандидатів технічних наук. На викладацькій роботі на високому рівні читає дисципліни „Комп'ютерні системи керування”, „Бази знань та експертні системи”, „Математичне моделювання” . Автор 8 підручників та близько 30 навчально-методичних посібників.
З приходом на кафедру Дубовой В.М. в першу чергу взявся за оновлення метеріально-технічної бази кафедри та підготовку висококваліфікованих молодих вчених і викладачів для якісного поповненя складу кафедри. Завдяки його зусиллям на кафедрі було відкрито філіал сумісного українсько-голандського підприємства „Флекстронікс” і за рахунок спонсорських коштів цієї фірми було обладнано сучасними комп’ютерами декілька навчальних аудиторій, побудовано інформаційно-обчислювальну мережу кафедри і підключено її до всесвітньої мережі „Інтерент”, представлено сайт кафедри у цій мережі. Великий вклад в цю роботу внесли також завідувач лабораторіями кафедри Гоцман С.О., інженери кафедри Гришко С.П., Білоус В.М., Пержун А.В. За період роботи Дубового В.В.зав. кафедрою на ній підготовлено 15 кандидатів технічних наук (проф. Дубовой В.М.-7, проф Биков М.М. – 3, доцент Боровська Т.М. – 3, проф. Штовба С.Д. – 1, доцент Москвіна С.М. -1), проф. Штовба С.Д. підготував до захисту докторську дисертацію. 5 із підготовлених кандидатів наук стали викладачами кафедри: доцент Глонь О.В., доцент Мітюшкін Ю.І., доцент Ковтун В.В., доцент Грищук Т.В., асистиент Ковалюк О.О. Велику увагу Дубовой В.М. приділяє налагодженню наукових зв’язків з іншими науковими і освітніми закладами. Силами завідувача кафедри і професорів Кузьміна І.В., Бикова М.М., Штовби С.Д. налагоджені тісне співробітництво між кафедрою і Інститутом кібернетики АН України, Дніпропетровським національним університетом, Харківським національним університетом радіоелектроніки, Київським національним технічним університетом, Львівським національним технічним університетом, Дакарським університетом ім. Шейха Анта Діоп (Сенегал) та інш. 
Крім основної роботи завідувача кафедри КСУ активно займається громадською та організаційною діяльністю. В 2000-2003 р. р. – був головою журі Всеукраїнської студентської олімпіади по спеціальності “Системи управління і автоматики”, в 2001, 2003, 2005 р. р. – членом оргкомітету 6-ї Міжнародної наукової конференції “Контроль і управління у складних системах”, в 2006 р. і 2008 р. – заст. голови оргкомітету 13 Міжнародної науково-технічної конференції “Автоматика- 2006”. Керує Вінницькою секцією ІЕЕЕ.

Сьогодення кафедри


Сучасний стан та перспективи розвитку економіки України вимагають неухильного зростання потреб у фахівцях з комп’ютерних систем, автоматики і управління. На кафедри КСУ вже склалася практика підготовки таких фахівців з наданням певної професійної орієнтації на відповідні області їх майбутньої діяльності у межах спеціальності “Системи управління і автоматики”. 
Основними нормативними документами, що регламентують організацію навчального процесу при підготовці фахівців із спеціальності 6.050201 – Системи управління і автоматики, є освітньо-кваліфікаційна характеристика фахівця (ОКХ), освітньо-професійна програма підготовки фахівця (ОПП) та навчальний план, які розроблені професорсько-викладацьким складом кафедри КСУ Вінницького національного технічного університету. 
Підготовка фахівців на кафедрі КСУ відбувається в нерозривному зв’язку з діяльністю передових профільних організацій, установ та підприємств як України, так і зарубіжних країн. Кафедр мають постійний зв’язок з рядом провідних науково-технічних підприємств регіону, на яких було відкрито філії (компанія “Флекстронікс” та ІВП “ІННОВІН”). Укладені договори на підготовку фахівців та проходження усіх видів виробничої практики. Студенти спеціальності виконують на цих підприємствах курсове та дипломне проектування. 
Кафедра проводить велику науково-організаційну роботу: на базі кафедри щорічно проводиться Українська олімпіада зі спеціальності "Системи управління і автоматики" і кожні два роки – Міжнародна конференція "Контроль і управління в складних системах".
Успішна підготовка фахівців неможлива без відповідного високого рівня підготовки професорсько-викладацького складу випускових кафедр. У напрямку покращення якісного складу кафедр постійно ведеться кропітка роботашляхом підготовки кваліфікованих викладачів через аспірантуру та підвищення кваліфікації працюючих викладачів кожних 5 років. На кафедрі працюють 13 викладачів: Дубовой В.М. – д.т.н., професор, завідувач кафедри; Кузмін І.В. - д.т.н., професор, професор кафедри; Биков Н.М. – к.т.н., доцент, професор кафедри; Боровська Т.М. – к.т.н., доцент, доцент кафедри; Глонь О.В. - к.т.н., доцент кафедри; Мітюшкін Ю.І. - к.т.н., доцент кафедри; Москвіна С.М. – к.т.н., доцент, доцент кафедри; Штовба С.Д. – к.т.н., доцент, професор кафедри; Грищук Т.В. - к.т.н., доцент; Ковтун В.В. - к.т.н., доцент; Ковалюк О.О. – к.т.н., асистент кафедри; Никитенко О.Д. - асистент кафедри. Навчальну роботу також забезпечують 5 працівників навчально-допоміжного персоналу: Гоцман С.О. – завідуючий лабораторією, Пержун А.Ю. – інженер, Гришко С.П. – інженер, Костенко Т.М. – інженер, Янчук Л.М. – інженер. 
Навчально-методична література з фахових (спеціальних) дисциплін в основному розробляється та видається самостійно професорсько-викладацьким складом кафедр, що і забезпечує майже повну забезпеченість студентів підручниками та навчальними посібниками. Розроблена викладачами навчально-методична література видається не тільки у паперовому вигляді, але і у електронному вигляді (на дискетах) та розміщується у такому вигляді на серверах кафедральних обчислювальних центрів. Це дозволяє розширити та спростити доступ студентів до цих підручників та конспектів лекцій, навіть через мережу Інтернет.
Матеріально-технічна база кафедри, якою користуються студенти , відповідає вимогам вищого навчального закладу і забезпечує проведення всіх видів навчальних занять за спеціальністю та науково-дослідну роботу студентів спеціальності “Системи управління і автоматики”.
На кафедрі КСУ спільно з компанією “Флекстронік” створена комп’ютерна лабораторія передових інформаційних технологій та центр комп’ютерної підготовки, що створює умови для підготовки фахівців на сучасному світовому рівні. В цій же лабораторії прокладено локальну комп’ютерну мережу з можливістю виходу в Internet. На базі наявної на кафедрі сучасної комп'ютерної техніки створюється інформаційна система "Кафедра". В 2003 році модернізована лабораторія систем управління на основі гібридних аналого-цифрових комплексів власної розробки, а в 2006 році – лабораторія цифрових автоматів і мікропроцесорних систем на базі персональних комп’ютерів і мікропроцесорних стендів фірми „Atmel”.

В різні роки на кафедрі працювало 8 докторів наук:

Кузьмін І.В. (1977-2001р.);

Шарейко Л.А. (1977-1999р.);

Ротштейн О.П. (1980-1999р.);

Байда Н.П. (1982-1993р.);

Літвінов М.Л. (1986-1991р.);

Кабаненко В.Ф. (1978-1992р.).

Дубовой В.М.(з 1999р.)

Штовба С.Д (з 1993р.)